ПРОБУДЖЕННЯ

Повернімося до першої спокуси Ісуса Христа і постараймося побачити в ній щось набагато глибше від того, що ми бачили в п'ятій медитації.

І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!

Єврейський народ очікував Месію як могутнього політичного лідера - на взір царя Давида, який відбудує колишню могутність і славу Ізраїля, створить справедливе суспільство, в якому всім буде добре. Справедливе суспільство - це утопія, земний рай, байка, яка може існувати в головах людей, які не усвідомлюють духовного виміру реальності. На протязі історії людства різноманітні політичні та ідеологічні системи пробували це створити, але безуспішно.

Диявол намагається увести в свідомість Ісуса саме такого Месію - сильного, могутнього, який змінить світ своїм розумом, волею і силою. Увійти в цю логіку означає мислити загальнолюдськими категоріями добра і зла, справедливості, моралі тощо. Це означає, що духовна сфера людини зводиться до рівня етики. Що йде за тим? Відокремлення від Бога, автономія мислення, яке буде все вирішувати само, без Бога.

У цій медитації перегляньмо свій спосіб мислення, свою віру, яка в більшості християн зводиться до рівня етики - моральної поведінки, яка зациклює їх на своєму "его" і віддаляє їх від Бога.

Єсть у мене одна
Розпачлива, сумна,
Одинокая зірка ясная;
Сеї ж ночі дарма
Її кличу, - нема!
Я стою у журбі самотная.
І шукаю вгорі
Я тієї зорі:
"Ох, зійди, моя зірко лагідна!"
Але зорі мені
Шлють проміння сумні:
"Не шукай її, дівчино бідна!"
Леся Українка