ѕ–ќЅ”ƒ∆≈ЌЌя

ќтут ми повертаЇмось до р≥вн¤ св≥домост≥, до р≥вн¤ св≥домо спр¤мованих зусиль розуму: намагаЇмось усе систематизувати, спровадити до ¤коњсь структури, ввести в рамки лог≥чних м≥ркувань, зглибити ≥нтелектуально.

ѕрац¤ св≥домост≥, п≥дсв≥домост≥ та надсв≥домост≥ - це динам≥ка ма¤тника, коливанн¤ м≥ж протилежними полюсами. як працюЇ ма¤тник? ƒе в≥н бере енерг≥ю дл¤ свого руху?

ћа¤тник повинен отримати перший поштовх ззовн≥, ¤кий п≥дведе кульку до одного полюса. ≈нерг≥¤ поштовху стаЇ енерг≥Їю цього полюса. ѕ≥д д≥Їю сили т¤ж≥нн¤ кулька падаЇ вниз по траЇктор≥њ кола, прискорюючись. ƒинам≥чна енерг≥¤ полюса перетворюЇтьс¤ в к≥нетичну енерг≥ю кульки. ” сам≥й нижн≥й точц≥, посередин≥ м≥ж полюсами швидк≥сть кульки найб≥льша.  улька рухаЇтьс¤ до протилежного полюса, втрачаючи швидк≥сть, але набираЇ динам≥чноњ енерг≥њ протилежного полюса.

«роб≥мо аналог≥ю ма¤тника з≥ св≥дом≥стю, п≥дсв≥дом≥стю та надсв≥дом≥стю. ƒуховне житт¤ - це рух. «упинити рух - знищити духа. ѕ≥дсв≥дом≥сть ≥ надсв≥дом≥сть - це два полюси, м≥ж ¤кими прот≥каЇ житт¤. јле ми бачимо житт¤ лише у видим≥й його частин≥, в найб≥льшому рус≥ - св≥домост≥. ∆ити лише св≥дом≥стю - зупинити духа. Ћюдина починаЇ духовно розвиватись, коли починаЇ усв≥домлювати це ≥ розгойдувати св≥й ма¤тник, зб≥льшуючи його частоту. “аким чином два полюси (¤к дв≥ роз'Їднан≥ частини людського Їства) будуть наближуватись до себе. ≤деал - повне з'Їднанн¤ цих полюс≥в, коли людина стане непод≥льною одн≥стю в думках, почутт¤х, прагненн¤х ≥ вчинках, повернетьс¤ до свого внутр≥шнього осередд¤, до себе самоњ, де в≥днайде загублене джерело свого ≥снуванн¤.

¬ ц≥й медитац≥њ постараймос¤ усв≥домити - наск≥льки наша сам≥сть розбита.

ўе лист¤ сухе так недавно ¤сн≥ло...
"як злото стемн≥ло!.."
ћов око сл≥пе, мр≥Ї озеро млисте...
"«м≥нилос¤ ср≥бло пречисте..."
ўось давнЇ так смутно в душ≥ забрин≥ло...
"як злото стемн≥ло!.."
Ќа серце л¤гло щось страшне, урочисте...
"«м≥нилос¤ ср≥бло пречисте..."
Ћес¤ ”крањнка