Реколекції > ІІІ тиждень
9. ІСУС ПЕРЕД ІРОДОМ І ПИЛАТОМ
Лк. 23: "6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. 8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували".
Пилат шукає компромісу, хоче віддати справу Іродові, показавши при цьому, що поважає ізраїльського царя. Ірод бажає побачити якесь чудо або почути щось мудре, але Ісус мовчить. Ірод, хоча і має владу, може його відпустити або вбити, як вбив Івана Хрестителя, але не являється повноправним владикою Ізраїлю, служить Риму. І тому Ісус мовчить, не хоче його забавляти. Розчарований Ірод відправляє його назад до Пилата, роблячи при цьому політичний жест поваги до окупантів. Ірод і Пилат стали друзями.
Мт. 27, 19: "І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: "Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього".
Людина, що нічого не знає про правдивого Бога, що не належить до конкретної релігійної традиції, дуже вірить в різні пересуди, пророцтва тощо. Вона дуже суєвірна. Бог користає з цього і пробує впливати на Пилата зрозумілою йому мовою, через сон жінки. Пилат відчуває страх і знову шукає компромісу.
Йо. 19: "1. Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. 2. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю. 3. і, підступаючи до нього, казали: "Радуйся, царю юдейський!" І били його в обличчя. 4. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: "Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу." 5. І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: "Ось чоловік!" 6. Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: "Розіпни! Розіпни!" Каже Пилат їм: "Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому." 7. А юдеї йому: "У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив." 8. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: "Звідкіля ти?" Не дав же йому Ісус одвіту. 10. "Зо мною не розмовляєш, - каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?" 11. І відрік Ісус: "Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх." 12. Від тієї хвилини шукав Пилат можливості, як би його відпустити. Але юдеї кричали: "Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляться!" 13. Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському - Гав вата. 14. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: "Ось цар ваш." 15. Ті ж закричали: "Геть! Геть! Розіпни його!" А Пилат їм: "Маю я вашого царя розіп'ясти?" І відповіли первосвященики: "Нема в нас царя, тільки кесар!" 16. І тоді видав він його їм на розп'яття".
Але жодні компроміси не допомагають. Не може бути жодних двозначних рішень. Або він відпускає невинну людину, можливо втративши при цьому свою посаду, або віддає його на смерть, йдучи проти своєї совісті, але зберігши ситу посаду. Він вибирає друге.
Поміркуймо про Пилата. Постараймося побачити в ньому себе самих. Кожна людина є таким Пилатом. В своєму житті ми часто уникаємо ясних і однозначних відповідей, таких як "Так" або "Ні", уникаємо рішучих і безкомпромісних виборів, уникаємо зайняти конкретну громадянську позицію по відношенні до різних ситуацій. Бажаємо жити по совісті, по Божим Заповідям, і при цьому нічого не втратити. І нам здається, що в нас це виходить, що можемо жити половинчастими рішеннями. Але якщо ми глибоко поміркуємо про свою поведінку, про своє мислення, про те, що нами керує, то зрозуміємо, що кожне не до кінця сказане "Так" насправді являється "Ні", що неможливо одночасно сидіти на двох кріслах, одночасно служити і Божественному, і земному, побачимо в собі, в своєму мисленні і світогляді мислення і світогляд Пилата. І це хворобливе усвідомлення буде для нас рятувальним, почнемо глибше розглядати і розуміти суть всього, що з нами відбувається. Нема в нас царя, тільки кесар! На кінець юдеї щиро, не підозрюючи про те, визнали своє КРЕДО, свій "Символ Віри". Це - зречення Бога, зречення всієї важкої історії вибраного народу, зречення свого обрання, зречення союзу з Богом. На глибинних рівнях своєї душі ми єдині зі своїм народом, на самих глибоких - єдині з усім людством. І тому через одну людину зло ввійшло в світ. За гріхи окремих представників народу розплачується увесь народ. І віровідступництво релігійних керівників - це відступництво всього народу. І до сих пір єврейський народ не може усвідомити, незважаючи на всю свою історію, що Боже обрання - це служіння, а не панування. Ми також не можемо зрозуміти, що бути християнином - це служити Богові, служити людям, а не мати забезпечене Богом сите життя. Поміркуймо над тим.