Реколекції > ІІІ тиждень
11. ЗНЕВАГИ НАД ІСУСОМ
Мт. 27, 39-44: "39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, 40 і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! 41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: 42 Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! 43 Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... 44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті."
Людей, які знущалися над Ісусом, можемо розділити на три групи: перехожі, богослови і злочинці.
Перехожі. Ті, які проходили мимо не затримуючись, не дуже переймалися справою Ісуса Христа, буденні турботи були для них важливіші, ніж смерть цієї людини. Їх лихословлення означає, що вони вже про нього раніше щось чули або від інших людей, або особисто слухали його навчання, бачили його чуда, були ним захопленні, покладали в ньому свої надії і сподівання на краще майбутнє. Для них він був уособленням Божої справедливості і могутності. Але все це виявилося обманом, ілюзією. І ось тепер він вмирає на хресті, побитий, безпомічний, жалюгідний. Міф Месії розвіявся, залишилося лише розчарування і ненависть до того, який спокусив їх повірити в дитячу казку. І тепер воли лихословлять його і свою легковірність. Спосіб мислення цих людей має свої рації. Пс. 23, 4: "Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!" Отож, справедливого, який довірився Богові, Бог не опустить, не дасть на поталу ворогам. А якщо опустив, то він не був справедливим, був самозванцем або несповна розуму, отож заслужив те, що має.
Богослови. Другу групу людей ми можемо назвати богословами. В діяльності Ісуса вони, більше ніж інші, бачили загрозу свого образу Бога. Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Вони признають, що він дійсно робив надзвичайні знаки, робив чуда, але оскільки не може спасти себе самого, то в тих чудах було щось ненормальне. І вони це розуміли зразу. Чи ж не вони говорили, що він виганяє силою диявола, наражаючись на гнів натовпу. Вони добре знають Писання, знають, як має виглядати Месія, і вони відразу розкрили, що він фальшивий пророк. Але їх, мудрих і вчених, простий натовп не хотів слухати, і ось до чого це привело. Тепер їх авторитет в очах народу повинен зрости, і у питаннях релігії і віри народ повинен звертатися до них, спеціалістів, а не до різних волоцюг, які видають себе за пророків і тільки баламутять людей. Вони задоволені з себе і гонорово ходять, повчаючи темний народ і навчаючи правд віри. Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Тут входять в гру релігійні мотиви - якщо ти зможеш спасти себе, то тоді ми повіримо, що зможеш спасти Ізраїль.
Злочинці. На відміну від перехожих і богословів, які були повністю незалежні від даної ситуації, розбійники були всередині цієї ситуації, вони вмирали і, звичайно, хотіли жити, і чіплялися за життя як потопаючий за соломинку. І їх лихословлення було, з однієї сторони, відповіддю серця на світ, який їх вбиває, тобто злоба і ненависть, з другої сторони, останнє волання про порятунок. Ти вмираєш разом з нами, і якщо маєш силу спасти себе і нас, то пробудися, вчини це, незважаючи на те, якою силою ти це вчиниш, Божою чи диявольською. Ми хочемо жити, і хто нам дасть це життя - Бог чи диявол, це для нас не має жодного значення. А як ми сприймаємо дану ситуацію? Чи ми утотожнюємо себе з якоюсь групою цих людей? Чи нам здається, що ми стоїмо понад ними і розуміємо Бога набагато краще, ніж вони, бо знаємо, що станеться потім, і маємо за собою довгу історію християнства і правдивих богословів, які подають нам правдивий образ Бога? Теоретично так, але чи правдивий теоретично образ Бога відповідає практичному образові Бога, що існує в нашому житті? Якщо якась болюча ситуація життя нас не торкає безпосередньо, то чи ми не поводимося як перехожі, не звертаючи уваги на терплячого Бога, або як богослови, даючи мудрі поради, як розв'язати цю ситуацію, поради, які не мають жодної вартості для терплячої людини. А коли страждаємо ми, то чи ж не кричимо як розбійники - зніми мене з хреста, сподіваючись чуда, і якщо Бог нас не знімає, то лихословимо і Бога і увесь світ. Бог зійшов з неба і став людиною, тим самим прийнявши на себе відповідальність належати до людської спільноти і підлягати її законам; прийшов у конкретну історично-культурну епоху, до конкретного народу, вибравши своєю матір'ю конкретну жінку і взявши на себе відповідальність підлягати законам свого народу, релігії свого народу, політичним і релігійним лідерам свого народу. І ось тепер, коли він проявить свою Божественну всемогутність, то порушить закони свого народу, відверто виступить проти земної влади, а люба земна влада від Бога. Бог почне суперечити собі самому і, що ще гірше, укріпить в людських серцях фальшивий образ Бога, Бога могутнього, сильного, караючого суддю, нищителя, який робить з людиною все, що хоче, не зважаючи на її свободу. Людство в своєму духовному розвитку не ступить і кроку, а ще гірше загрузне в своєму ритуалізмі і консерватизмі, зачинеться в тісних рамках свого світогляду. Який образ Бога ми носимо в своїх серцях?