ПРОБУДЖЕННЯ

Щоб перейти на духовний рівень, нам необхідно втратити земні цінності - або буквально, тобто зовнішньо, або відносно, тобто внутрішньо - мати це, але не бути до цього глибоко прив'язаними.

У цій медитації постарайтеся переглянути, переосмислити і переоцінити своє життя з погляду зовнішньої втрати земних цінностей, тобто всього того, що ви в своєму житті вважаєте своїми поразками: нереалізовані цілі, нещасливе кохання, недостатнє матеріальне забезпечення, проблеми та конфлікти повсякденного життя тощо.

Згадайте ФУНДАМЕНТ або ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ - першу практичну медитацію про свинок, яких Ісус топить.

Біблійний Іов - це образ людини, яка втратила все, і саме втрата всього привела його до Бога.

Іова 42, 50: "Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе..."

У фільмі "Гра" Майкл Дуглас повинен утратити все, навіть покінчити життя самогубством - щоб внутрішньо глибоко змінитися і почати нове життя.

У цих випадках втрата відбувалась без їхньої згоди і бажання внаслідок зовнішніх обставин, на які вони не мали жодного впливу.

А що таке внутрішня добровільна втрата? Це ігнатіанські реколекції.

Людина створена для того, щоб Господа Бога прославляти, поклонятися Йому і служити, і таким чином спасти свою душу. Інші ж речі на землі створені для людини і для того, щоб допомагати їй у досягненні мети, для якої вона створена. З цього випливає, що людина повинна використовувати їх настільки, наскільки вони їй допомагають у досягненні мети, і відмовлятися від них, якщо вони перешкоджають у досягненні тієї ж мети. І тому ми повинні стати людьми безпристрасними (безсторонніми, на властивій віддалі, відокремленими, нейтральними, неупередженими, врівноваженими, байдужими - в позитивному розумінні цього слова) до всього створеного (всього, що не є Богом) - у всьому, що належить до свободи нашого вибору, - що дозволено і що не заборонено, щоб не бажати здоров'я більше, ніж хвороби, багатства більше, ніж убогості, почестей більше, ніж погорди, довгого життя більше, ніж короткого, і так в усіх інших справах, прагнучи і вибираючи лише те, що нам краще (більше) допомагає у досягненні мети, для якої ми створені (ДВ 23).

Св. Ігнатій ставить Бога на першому місці, а все інше повинно бути підпорядковане головній меті. І засобом для цього служать духовні вправи.

Під назвою "духовні вправи" мається на увазі будь-який спосіб виконання іспиту совісті, медитації (роздумування, розмірковування, розважання, Богомислення), контемпляції (споглядання, молитви серця), молитви вголос (усна) і подумки (умової чи внутрішньої молитви) та інші духовні діяння, про які мова йтиме далі. Бо як прогулянка, ходьба і біг є вправами тілесними, так різні способи підготування і формування душі до спроможності звільнитися від усякого невпорядкованого потягу, є духовними вправами. А коли звільниться - щоб шукала Божу волю і віднаходила такий порядок свого життя, щоб він служив для її спасіння (ДВ 1).

Щоб звільнитися від невпорядкованого потягу ми повинні спочатку цей потяг у собі відкрити, побачити та усвідомити, що цей потяг справді невпорядкований, тобто поганий. Отож ми повинні пізнати себе глибше і переоцінити свої внутрішні потяги і прагнення. Може виявитись, що те, що ми вважали добрим, насправді є поганим, і навпаки - те, що вважали поганим, насправді є добрим.

Сон літньої ночі колись мені снився,
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, - він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла.

Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.

Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені... та чого не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнєє щастя могла розказать?

Та сон був короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая мрія моя, -
Туди полин?ла, де грала кохано
Злотисто-рожева світ?ва зоря.

Поглянула я, що вже нічка зникала, -
І душу мою обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько я промовляла:
"Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!.."

Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншої мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу, -
Я щастя у долі тоді не прошу.

Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя, -
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема вороття!
Леся Українка.