Реколекції > IV тиждень
4. ЕМАУС 2
Воскресіння Ісуса Христа - це історичний факт, історична подія, яка відбулася в просторі і часі. Але ця подія виходить поза час і простір. Воскресіння Ісуса розриває час і простір, і не підлягає матеріальним вимірам. І тому вони бачать перед собою людську постать, але неспроможні її ідентифікувати з людиною, яку вони раніше бачили і чули. Воскреслий Христос підлягає лише вимірам віри, і його можна впізнати лише очима віри.
Подібну аналогію ми можемо провести з Євхаристією. Бачимо лише хліб і вино, нічого більше. Церква вчить нас, що це тільки зовнішня форма, але, щоб побачити в Євхаристії Бога, людина повинна мати глибоку віру, мати духовний зір.
Учні Ісуса не мають такого зору, тому що Очі ж їхні були стримані, отож вони бачили лише зовнішню форму Ісуса, що підлягала вимірам простору і часу, а внутрішня була поза границею їх сприйняття.
Що може відкрити людині очі, щоб вона побачила Бога? Людина повинна відвернути свій зір з зовнішнього світу і скерувати його до свого серця; той, хто спроможний побачити своє серце, спроможний побачити духовний світ, спроможний побачити Бога.
Чис. 21,9: "І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!"
Людині дуже важко побачити себе, свій гріх, свій неправильний спосіб мислення, своє викривлене світобачення, демонів, що живуть в мені і керують мною, Матрицю, яка тримає мене у світі ілюзій, свою зворотну частину, своє чорне "Я". Потрібно знайти дзеркало своєї душі, заглянути в нього і побачити свою чорну сторону, яка мене обманює і нищить, знайти райського змія, що мене безустанно спокушає і кусає, жалить. Але для слабодухих це дзеркало виглядає як голова Горгони Медузи з безліччю змій і зі смертоносним поглядом, що моментально вбиває слабкого характером. Герої книги "Зона" братів Стругацьких, пройшовши всі випробовування і підійшовши до дверей свого серця, так і не наважилися їх відчинити, ніби закам'яніли. Міфічний Персей дивився на зображення Медузи на своєму щиті. Для Мойсея і його народу таким щитом став хрест, жердина, а мідяний змій - зображенням Медузи. Мойсей зумів знайти таке дзеркало, яке для його народу стало щитом Афіни з прибитою до нього головою Медузи, і ті, які були сильні духом і не боялися глянути на Медузу-Змія в своєму серці і розпізнати в ньому своє демонічне "Я" і знищити його, залишилися живі.
Єва ввійшла в безпосередній контакт зі змієм-злом, і це призвело до гріхопадіння. Персей не міг дивитися просто в очі Медузи - безпосередній контакт зі злом, яке вона символізувала, рівнозначний смерті, і тому він зміг її перебороти, дивлячись лише на її відбиття. Жінка Лота не послухала Бога, обернулася і глянула на зло, і загинула. Те саме і з євреями: безпосередній контакт зі зміями, символом зла, обернувся для них трагедією, а посередній контакт через зображення зла у вигляді мідяного змія врятував їх. Головний герой фільму "Матриця", Нео, зрозумів в кінці слова оракула: "Щоби подолати зло, ти повинен стати злом", дослівне сприйняття який не мало жодного сенсу, і виграв битву.
І тому людина, яка усвідомить, що зло - це не щось зовнішнє, незалежне від мене, від чого можу відокремитися, а щось внутрішнє - частина мого серця, і побороти зло - це побороти себе самого, стане на правильний шлях свого духовного розвитку.
Лк. 5, 12: "А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!"
Потрібно мати велику духовну зрілість, щоб побачити і усвідомити свій гріх, свою проказу. Але цього замало. Потрібно ще побачити і розпізнати Того, хто має силу і владу очистити мене від нього, дати мені нове життя, що вимагає ще більшої духовної зрілості, тому що "... не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде." (Мт. 9, 17).
А тепер поміркуймо над своїм життям. Де ми знаходимося і куди йдемо? Який наш світогляд, спосіб мислення, відношення до всього того, що діється довкола нас і всередині нас? Чи усвідомлюємо ми границю свого духовного сприйняття? Чи воскреслий Христос знаходиться в цьому сприйнятті, чи ми подібні до учнів, що йдуть в Емаус і не бачать Бога, що йде поряд.
Лк. 1, 39-41: "39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим". При наближенні Господа серце Іоанна запалало, відкрилося на Господа, прийняло дар Духа Святого, який очистив Іоанна в лоні матері від первородного гріха.
Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання? Їхні очі все таки відкрилися і вони повернули до Єрусалиму. Наші серця також палають, коли молимося, роздумуємо, вивчаємо Святе Письмо. Але чи ми чуйно ставимося до цього вогню, чи маємо свідомість, що наші серця починають палати при наближенні Бога, чи гасимо цей вогонь, заклопотані своїми справами, переважно дуже побожними?
Порівняймо ситуацію людей, які жили в часи Ісуса Христа, бачили його, розмовляли з ним, були свідками всіх подій його життя, з нашою ситуацією, ситуацією людей, які живуть дві тисячі років після цих важливих для всього людства подій. Який досвід Христа вони мали тоді, і який ми маємо сьогодні? Які переваги мали вони, і які маємо ми сьогодні?
Учні Ісуса мали досвід історичного, втіленого Бога, і воскреслого Бога. Ми не можемо мати досвіду історичного Бога, але можемо мати досвід воскреслого Бога. До того ж ми маємо за собою великий історичний досвід Церкви і християнства, чого вони не могли мати. І саме досвід Церкви ставить нас у привілейовану позицію по відношенні до них і дає нам можливість увійти в досвід Христа воскреслого.
Дорога з Єрусалиму до Емаус така сама, як і з Емаус до Єрусалиму - те саме каміння, кущі, дерева і т. д. Тільки сонце світить з іншого боку. І якщо людина всю свою увагу звертає лише на дорогу, то дуже легко може змінити напрямок руху, не зауваживши цього. І в повсякденному житті двоє людей живуть нібито однаковим життям: та сама праця, ті самі молитви тощо, йдуть по тій самій дорозі, тільки в різних напрямках, тому що один звертає свою увагу лише на дорогу, інший своїм дороговказом бере сонце - Ісуса Христа. І кінець шляху різний.
Сьогоднішній світ дуже швидко змінюється, створює нові дороги. І якщо ми будемо звертати увагу лише на ці дороги, не бачачи сонця, то всі дороги для нас будуть однаковими.