ПРОБУДЖЕННЯ

9. ХРЕЩЕННЯ ХРИСТА

І Сам. 16, 1-13: "1. Господь сказав до Самуїла: "докіль ти будеш вболівати над Саулом, що я його відкинув, щоб він не царював над Ізраїлем? Налий ріг твій оливою та йди в дорогу. Я пошлю тебе до Єссея, вифлеємця, бо я наглянув собі царя між його синами." 2. Самуїл сказав: "Як мені туди йти? Таж як Саул про це почує, вб'є мене!" Господь же мовив: "візьмеш телицю з собою й скажеш: Я прийшов принести жертву Господеві. 3. Закличеш Єссея до жертви, й я вкажу тобі, що ти маєш робити: помажеш мені того, що я тобі вкажу." 4. І вчинив Самуїл, що Господь велів. А як прийшов у Вифлеєм, міські старші, стривожені, вийшли йому на зустріч й питають: "Чи твої відвідини віщують нам добро?" 5. Той відповів: "добро! Я прийшов принести жертву Господеві. Очистіться й ходіть зі мною на жертву." І він очистив Єссея і його синів та й закликав їх до жертви. 6. Коли ж прийшли, й він побачив Еліява, подумав сам у собі: це певно перед Господом його помазаник! 7. Але Господь сказав до Самуїла: "Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув. Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце." 8. Тоді Єссей прикликав Авінадава й привів його перед Самуїла, та цей сказав: "І цього не вибрав Господь." 9. Потім Єссей привів Шамму, та він сказав: "І цього не вибрав Господь." 10. Отак Єссей привів сім своїх синів до Самуїла, та Самуїл сказав до Єссея: "І цих Господь не вибрав." 11. Тоді Самуїл спитав Єссея: "Чи це всі твої хлопці?" Той відповів: "Є ще найменший, та він пасе вівці." І вілів Самуїл Єссеєві: "Пошли за ним, бо ми не сядемо, поки не прийде сюди." 12. Послав він за ним, і привели його. Був же він русявий, гарноокий, уродливий з виду. І повелів Господь: "Устань, помаж, це він." 13. Узяв Самуїл ріг з оливою й помазав його посеред його братів. І дух Господній зійшов на давида з того дня й на майбутнє. Самуїл же рушив і пішов у Раму".

В історії людства коронування імператорів і царів відбувалося помпезно, з гучними балами, забавами. Це діється і досьогодні. Увесь світ цікавиться не тільки світоглядом і політичними програмами президентів і вінценосних голів, а навіть їх приватним життям. Журналісти тішаться, коли якусь важну особу прилапають на якомусь гріхові чи невластивій поведінці. Найшвидше розкуповуються газети з сенсаціями приватного життя, з подробицями, коли ті люди лягають спати і встають, що їдять, який розмір взуття носять тощо. Справа принцеси діани ще не затерлася в нашій пам'яті. Суспільство хворе, хворе психічно. Наша планета перетворилася на один великий дурдом, і треба великої мужності, щоби до цього признатися. В історії Божого спасіння все діється навпаки. Бог кличе своїх вибраних тихо, по імені, промовляє просто до серця, в тишині і спокою, не виявляє своїх вибранців світові відразу, серед ангельських труб, серед гучних фанфар; вибирає найменших, тих, в яких світ неспроможний розпізнати Божих слуг. Світ своїм вибранцям дає відразу все: владу, багатство, славу. Боже вибрання - це не нагорода і сите життя, а завдання до виконання, з яким тісно зв'язане терпіння, біль, кризи і трагедії. Господь не сказав нам, що тут слід сподіватись винагороди, але навпаки: спокус, ущемлень, нужди й скорботи, а у вічності - відплати. Це життя є дорогою подвигів та випробувань (Св. Антоній, Настанови, Львів 1997, ст. 77).

Цар Давид є цього прикладом. Навіть після помазання його на царя найближчі особи не могли цього зрозуміти і прийняти. Батьки, напевно, думали, що Самуїл помилився або що з головою в нього не все гаразд, бо помазав на царя їхню дитину, яка надається тільки на пастуха. Шлях давида до царського трону буде довгим, важким. Мусить багато витерпіти, багато пережити.

Помазання Давида можна порівняти до ваших чернечих обітів. Складаєте присягу і проходите обряд ініціації в чернече життя. Перший етап випробування - новіціят - ви пройшли, але це лише початок дороги. І як давид до царського трону, так і ви до повноти свого покликання мусите йти дорогою болю і терпіння. Отож ставтеся спокійно до всіх розчарувань, непорозумінь на цій дорозі. ваші шпортання і гулі - це знак, що йдете по правильній дорозі, а не втікаєте в оази, це знак правдивості вашого покликання. Цілковитий спокій був би знаком, що сидите в оазі і не хочете вийти на пустелю життя. Бог може дозволити сидіти в оазі довгі роки, але колись його терпець урветься і викурить тебе звідти, і побачиш, що твої сестри вже далеко попереду і не зможеш їх догнати.

Мт. 3, 13-17: "13. Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього; 14. але Йоан спротивлявся йому, кажучи: "Мені самому треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене?" 15. Ісус у відповідь сказав до нього: "Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду." І тоді він залишив його. 16. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. 17. І голос пролунав з неба: "Це Син мій любий, що його я вподобав."

Хрещення Ісуса - це помазання Його на царя. Помазаник по-грецьки звучить Христос, по-єврейськи: Месія. Помазання Ісуса відбувається тихо, без жодного розголосу. Не знаємо навіть, чи всі присутні на Йордані бачили голуба і чули Божі слова, чи тільки Йоан удостоївся такої честі. Ісус не йде до Єрусалима домагатися прав на царський трон, не говорить Йоанові, що він вже непотрібний, не забирає його учнів, а йде на пустелю, приготовляється до важкої боротьби, а не до слави. Поміркуйте над своїм життям. З якими прагненнями ви їхали до своїх спільнот? Їхали до важкої праці як Ісус на пустелю, чи може сісти на троні своїх амбіцій, свого Я? Просімо в Бога ласку, щоби очистив наші серця від наших амбіцій, наших прив'язань.