–еколекц≥њ > ≤ тиждень
7. ћќѓ √–≤’» (2)
1. ћолитва
2. ”¤вленн¤ м≥сц¤. ¬≥дх≥д блудного сина. Ћк. 15, 11-13: "11... ¬ одного чолов≥ка було два сини. 12. ћолодший з них сказав батьков≥: “ату, дай мен≥ ту частину маЇтку, що мен≥ припадаЇ. ≤ батько розд≥лив м≥ж ними св≥й маЇток. 13. ≥лька дн≥в пот≥м, молодший, з≥бравши все, подавсь у край далекий ≥ там розтратив св≥й маЇток, живши розпусно".
3. ѕросити в Ѕога благодать зрозум≥ти свою гр≥ховн≥сть, просити про велику ≥ глибоку скорботу душ≥ ≥ про сльози з приводу моњх гр≥х≥в.
1) "ѕритча про блудного сина надзвичайно багата своЇю символ≥кою. ¬она лежить в серц≥ христи¤нськоњ духовност≥ ≥ нашого житт¤ в ’рист≥; показуЇ людину в хвилин≥, коли вона в≥двертаЇтьс¤ в≥д Ѕога, забуваЇ …ого ≥ йде своњм власним шл¤хом в крањну своњх мр≥й, своњх ≥люз≥й, де над≥Їтьс¤ знайти сповненн¤ своњх прагнень ≥ своЇ щаст¤.
ѕостараймос¤ тепер в≥д≥рватис¤ в≥д зовн≥шн≥х сл≥в ≥ под≥й, щоб ув≥йти в суть гр≥ха, в найглибш≥ сфери мисленн¤ людини. "“ату, дай мен≥ ту частину маЇтку, що мен≥ припадаЇ" означаЇ "“ату, дай мен≥ зараз, вже, в ц≥й хвилин≥ те, що буде моЇ, коли ти помреш. я не знаю ¤к довго ти ще будеш жити ≥ ¤к довго ¤ мушу чекати на твою смерть. ћоже ти доживеш до глибокоњ старост≥ ≥ ¤ отримаю твоЇ майно тод≥, коли вже сам буду старий, хворий, нем≥чний. Ќав≥що мен≥ тод≥ майно, грош≥, ¤кщо ¤ не зможу њх використовувати, т≥шитис¤ молод≥стю ≥ здоров'¤м. я хочу бути щасливим вже тепер, в розкв≥т≥ сил. я не хочу жити в твоЇму дом≥, де почуваюс¤ нев≥льником, де не можу робити те, що сам хочу, мушу тебе слухати. я не в≥дчуваю до тебе н≥ любов≥, н≥ вд¤чност≥. “и мен≥ заважаЇш жити. “и дл¤ мене н≥хто. я сам хочу бути господарем свого житт¤. ¬ моЇму серц≥ дл¤ тебе немаЇ м≥сц¤. ƒл¤ мене ти вже вмер" (Ќа основ≥ книжки ј. ¬lооm Mеd≥tаt≥оns, NеwJеrsy, 1972).
÷ей опис людського мисленн¤ показуЇ ≥стоту гр≥ха в ус≥й њњ руйн≥вн≥й сил≥, ≥ коли ми п≥знаЇмо в ньому своЇ мисленн¤, то нашу душу наповнить жах.
¬ 57- ому пункт≥ ƒ¬ читаЇмо: "«важити т¤гар гр≥х≥в, дивл¤чись на паскудство ≥ зло, ¤к≥ приховуЇ в соб≥ кожний вчинений важкий ≥ легкий гр≥х".
¬ цьому нам поможуть три вказ≥вки:
2) I. –оздумувати над тим, чим гр≥х Ї сам в соб≥, гр≥х ¤к в≥дх≥д в≥д Ѕога, ≥ ким Ї гр≥шник. Ќа що перетворюЇтьс¤ людина, ¤ка позбавл¤Ї себе джерела любов≥. ≤с. 57, 20: "Ѕезбожники ж - немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвил≥ його викидають багно й болото". Ѕлудний син викидаЇ на свого батька багно ≥ болото, нав≥ть не усв≥домлюючи того. …ому здаЇтьс¤, що в≥н прагне справедливост≥, що то в≥н скривджений, що стар≥ звичањ поган≥, застар≥л≥, њх треба зм≥нити новими, прогресивними, кращими. ј батько вже застарий, щоб зм≥нитис¤, отож його треба усунути з дороги, самому будувати своЇ щаст¤; а ¤кщо батько схоче нам помагати, то т≥льки так, ¤к ми того хочемо. ѕригл¤ньмос¤ до нашого житт¤, до наших молитов, до того, що ми просимо в Ѕога. ≤ ким Ѕог Ї в наших молитвах? „ого ми в≥д Ќього прагнемо? „и наша молитва - це прагненн¤ сховатис¤ в об≥ймах його батьк≥вськоњ любов≥, чи може це прагненн¤ отримати ¤кусь р≥ч - здоров'¤, знанн¤, чи ¤кийсь ≥нший дар? —лова, ¤к≥ людина найчаст≥ше вживаЇ в кожн≥й мов≥, це слова "бути" ≥ "мати": кимсь чи чимось бути ≥ щось мати. Ѕлудний син був сином свого батька, ≥ бути сином йому спочатку вистарчало. јле в певн≥й хвилин≥ "бути" перетворилос¤ в "мати": захот≥в щось мати, чимось волод≥ти, ≥ стосунки "¤ Ї твоњм сином" перетворилис¤ на стосунки "¤ хочу в≥д тебе щось мати, ти вже не становиш дл¤ мене вартост≥ ¤к батько, лише ¤к хтось чи ¤к щось, що Ї дл¤ мене корисним, з чого можу черпати зиски. “и став дл¤ мене предметом", а ¤кщо предмет стаЇ непотр≥бним, то ми викидаЇмо його на см≥тт¤. Ѕог з особи перетворюЇтьс¤ на предмет. ≤ це Ї духовне вбивство.
II. –оздумувати над тим, ¤к гр≥х нищить м≥стичне т≥ло ’риста - ÷еркву. 1 ор. 12, 26: "≤ ¤к страждаЇ один член, страждають ус≥ з ним члени"... √р≥шник своњм гр≥хом нищить не т≥льки себе, але також найближче оточенн¤. ѕо в≥дход≥ блудного сина щаст¤ ≥ рад≥сть також покинули д≥м його р≥дних. ¬ дом≥ когось забракло. –одинний д≥м не Ї готелем, де люди приход¤ть переночувати ≥ в≥дход¤ть. –одина, с≥м'¤ Ї Їдн≥стю, чимось п≥дставовим, непод≥льним, ц≥л≥стю. ≤ ¤кщо ми з цього орган≥зму заберемо хоч один елемент, то Їдн≥сть ≥ ц≥л≥сть розпадаЇтьс¤, перестаЇ бути тим, чим була, ≥ цей елемент неможливо зам≥нити ≥ншим. ѕустка дуже в≥дчутна ≥ дуже болюча. ”см≥х з≥йшов з облич батька ≥ матер≥, серц¤ наповнилис¤ смутком, тугою. —к≥льки раз≥в мати буде сто¤ти б≥л¤ вор≥т ≥ вдивл¤тис¤ в далекий горизонт, за обр≥й. —к≥льки раз≥в њњ серце буде стискатис¤, коли далеко на шл¤ху з'¤витьс¤ людська постать. ≤ ск≥льки безсонних ночей. як хвороба в ¤комусь одному орган≥ людського т≥ла, коли ми њњ не л≥куЇмо, поширюЇтьс¤ на все т≥ло, так ≥ гр≥х помалу розходитьс¤, торкаЇ спочатку близьких людей, пот≥м дальших, пот≥м усю ÷еркву. ≤ тому II ¬ат. —обор говорить, що людина, коли приступаЇ до —в¤тоњ “айни —пов≥д≥, мусить поЇднатис¤ не т≥льки з Ѕогом, але ≥ "з ÷ерквою, ¤ку поранила своњм гр≥хом" (LG 11).
3) III. –оздумувати над тим, ¤к гр≥х нищить увесь св≥т. –м. 8, 22: "Ѕо знаЇмо, що все створ≥нн¤ разом понин≥ стогне ≥ разом страждаЇ у т¤жких муках". Ѕлудний син ≥де у св≥т. ≤де, позбувшись моральних прав Ѕога, ≥де, позбувшись моральних прав родини, ≥де, позбувшись моральних прав свого народу. ≤де, ¤к думаЇ, ц≥лком в≥льний, зв≥льнившись в≥д усього, що його обмежувало, що його пригн≥тало, що чинило його нев≥льником. “епер в≥н став справд≥ в≥льною людиною, ¤ка керуЇтьс¤ своњм власним розумом, своњми ≥де¤ми ≥ прагненн¤ми. —поконв≥чна проблема батьк≥в ≥ д≥тей, проблема покол≥нь. ƒ≥ти завжди думають, що батьки в≥дстали в≥д житт¤, що виховували њх не так, ¤к належало, що вони будуть виховувати своњх д≥тей краще, по-новому. ’очуть усе зм≥нювати, руйнувати стар≥ звичањ, традиц≥њ, ≥ то зразу, вже, в одн≥й хвилин≥. ј коли сам≥ стають батьками, то жал≥ютьс¤, що њх д≥ти г≥рш≥, н≥ж вони сам≥ колись були в своњх батьк≥в, що д≥ти њх не поважають, хочуть зм≥нити житт¤, зм≥нити традиц≥њ, звичањ. ј традиц≥њ, ¤к≥ вони сам≥ встановлювали, найкращ≥. «абувають, що сам≥ колись такими були. ≤ так д≥Їтьс¤ в≥д заранн¤ ≥стор≥њ. Ѕлудний син ≥де будувати новий св≥т ≥ не розум≥Ї, що н≥чого нового не вм≥Ї, не знаЇ. Ќе усв≥домлюЇ, що позбувс¤ усього доброго, що мав у соб≥, став порожн≥й ≥ не здатний щось творити, щось будувати. ћоже т≥льки руйнувати, руйнувати все довкола. ¬ чужому краю ≥нш≥ люди означають дл¤ нього не б≥льше, ¤к реч≥, ¤к≥ можна купити, використовувати њх, т≥шитис¤ ними, викинути. —воњм способом мисленн¤ ≥ повед≥нкою в≥н заражаЇ ≥нших людей, поширюЇ у св≥т≥ моральне зло. оли ми замикаЇмос¤ на Ѕоже право ≥ створюЇмо власне, то сам≥ себе виключаЇмо з тањнства любов≥, бо стаЇмо неспроможними дарувати ≥ приймати любов. ÷е також Ї ≥стотою гр≥ха - в≥двернути любов, ѕодател¤ любов≥ викинути з нашого житт¤.
—початку блудний син зазнаЇ, ¤к думаЇ, щаст¤. «находить добрих друз≥в, сп≥льн≥ забави. …ого поважають, любл¤ть. ¬≥н в центр≥ уваги. Ќарешт≥ його любл¤ть ≥ шанують так, ¤к в≥н того заслуговуЇ. јле так триваЇ лише доти, доки в≥н маЇ грош≥. ј ¤к грош≥ ск≥нчилис¤, то разом з ними ск≥нчилос¤ щаст¤. ƒл¤ своњх друз≥в в≥н був тим, чим дл¤ нього був його батько. ƒл¤ них в≥н був лише м≥шком грошей, був потр≥бний, поки були грош≥. ј тепер став н≥ким, н≥чим. —тав непотр≥бним предметом, ¤кий вони викинули на см≥тт¤. ¬мер дл¤ них. Ћюдина чинить зло ≥ водночас Ї жертвою того зла, ¤ке чинить. «ло, випущене в св≥т, повертаЇтьс¤ до людини тод≥, коли вона його найменше оч≥куЇ, повертаЇтьс¤ помножене в багато раз≥в ≥ б'Ї людину. 1 …о. 1, 8: " оли ми кажемо, що гр≥ха не маЇмо, то ми самих себе обманюЇмо, ≥ правди в нас немаЇ". ≤ ¤к блудний син пов≥вс¤ з≥ своњм батьком, так тепер його друз≥ повелис¤ з ним.
≈р≥х ‘ром, в≥домий психолог, пише: "Ќема людини без рел≥г≥йноњ потреби, потреби мати уклад ор≥Їнтац≥њ ≥ предмет почитанн¤; але це твердженн¤ н≥чого нам не говорить про специф≥чний контекст, в ¤кому про¤вл¤Їтьс¤ рел≥г≥йна потреба. Ћюдина може почитати тварин, дерева, ≥дол≥в з золота або каменю, невидимого Ѕога, св¤того чолов≥ка або сатан≥стичних вожд≥в. ¬она може почитати предк≥в, св≥й народ, св≥й клас або парт≥ю, грош≥ або усп≥х" (J. Galarowicz, W poszukiwaniu istoty religii, Krak?w,1991, ст. 19).
ќтож людина не може жити без Ѕога. ¬ њњ душ≥ записано прагненн¤ Ѕога, прагненн¤ любов≥ безмежноњ, ≥ коли вона викине з≥ своЇњ душ≥ Ѕога, то в≥дчуваЇ пустку, пустку, ¤ка њњ болить ≥ ¤ку мусить чимось заповнити. ћусить сама створити соб≥ Ѕога, створити зам≥нник любов≥. јле втративши надприродну ласку втрачаЇ також розум, створюЇ соб≥ ≥дол≥в, ¤кими пробуЇ заповнити пустку в душ≥. ¬≥ддаЇ божу почесть людин≥ - згадаймо Їгипетських фараон≥в, римських ≥мператор≥в, рад¤нських генсек≥в. ¬≥ддаЇ божу почесть тварин≥ - згадаймо кор≥в ≥ мавп ≤нд≥њ. ¬≥ддаЇ божу почесть предметам. ѓњ ≥долами стають грош≥, музика, секс. ≤долами може бути прагненн¤ знань, захопленн¤ мистецтвом, л≥тературою. Ћюдина шукаЇ щаст¤ ≥ спас≥нн¤ в "справедливих" пол≥тичних системах, сп≥льних ринках, ≥нтеграц≥¤х, м≥жнародних проектах, радикальних економ≥чних реформах. ЎукаЇ поза Ѕогом те, що може знайти лише в Ѕога. ѕодумаймо т≥льки, ¤к гр≥х затемнюЇ людський розум, засл≥плюЇ. –им. 1, 21-23: "21... осуЇтились у своњх мудруванн¤х, ≥ притемнилос¤ њхнЇ нерозумне серце. 22. «а¤вл¤ючи, що вони мудр≥, стали дурними 23. ≥ пром≥н¤ли славу нетл≥нного Ѕога на подобу, що зображуЇ тл≥нну людину, птах≥в, четвероногих ≥ гад≥в".