ПРОБУДЖЕННЯ

4. ГРІХ АДАМА І ЄВИ (1)

1. Молитва

2. Уявлення місця: вигнання з раю. Бут. 3, 17-19,24: "17. Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. 18. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. 19. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох". 24. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя". Або уявити собі великий природний катаклізм: вибух вулкану, землетрус, потоп, пожежу. Перелякані люди в знетямі втікають куди очі бачать.

3. Просити в Бога благодать зрозуміти наміри диявола, його ціль. Просити про сором перед самим собою, просити скруху і жаль за недовір'я до мого Творця і Господа.

1) Бут. 2, 16-17; 3, 1-7: "16. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш; 17. з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш". 1. З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?" 2. Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. 3. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете". 4. І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете! 5. Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро і зло". 6. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. 7. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси".

В цьому описі спокушування диявол говорить тільки кілька коротких речень. Спочатку ставить питання: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?" Найголовнішою помилкою кожної людини є входження в діалог зі спокусою, з розумом, який непомірно більший, ніж людський, більший в мільярди разів. При такому розкладі сил в такій дискусії ми з самого початку приречені на поразку, і то цілковиту - як першокласник в дискусії з академіком.

Питання звучить невинно, нейтрально. Але в ньому криється прихований підступ: засіяти в душу людини недовіру в безмежну любов Бога. В цьому питанні диявол ніби показує своє здивування. Заборона їсти овоч нелогічна. Бог створив сад для людини, а не для себе. Всі дерева насаджені для людини. Навіщо було садити дерево, з якого ніхто не може користати? Таке дерево було би непотрібне. Або ви Бога неправильно зрозуміли, або Бог щось від вас приховує, не хоче вам дати щось, що вам належить. Які висновки?

Або заборону Бога інтерпретувати, пояснити по-іншому, по-новому, правильно, згідно з логікою, нам зрозумілою, або самим взяти те, що нам належить, не питаючи дозволу. Задумаймося тут над нашим життям і життям людей, яких бачимо і з якими спілкуємося щоденно. Як часто, коли хочемо вчинити якийсь проступок, входимо в діалог зі спокусою. Щоб обійти якусь заборону, якесь обмеження, починаємо його пояснювати для себе по-іншому. Як по-іншому? Згідно з правом духа, а не сухої, мертвої літери. Право є загальне, але ж не людина для права, а право для людини. І пояснюємо. Знайдемо десятки причин, щоб довести собі, що наша ситуація є нестандартна, що в даному випадку то мене не зобов'язує, можу то обминути. І так робимо. І на цьому стоїть цілий світ. Немає жодного Божого чи людського закону, який людина не змогла би переступити: від дрібних занедбань в монастирях до вбивств мільйонів людей.

2) Бут. 3,2-3: "2. Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. 3. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете".

Замість того, щоб запитати Бога, свого Творця, і розвіяти сумніви, Єва починає розмову з дияволом. І вже з самого початку говорить неправду. Бог сказав: "Не можна їсти", але не сказав: "Не можна торкати". Єва ковтнула гачок диявола, почула в своїй душі біль, кривду до Бога і тому перебільшує заборону. Подібно і в нашому житті. Маємо подивугідні здібності все перебільшувати, перекручувати, бачити все тільки або в чорних або в білих кольорах. Все, що побачимо чи почуємо, уміємо так перекрутити, переінакшити, що поняття правди втрачає сенс, стає чимось відносним, суб'єктивним, релятивним - можна в тому бачити правду, а можна і неправду. Хто як хоче. Дрібне зауваження на нашу адресу виростає в наших очах до розмірів великої кривди, з мухи робимо слона. Вважаємо себе несправедливо приниженими; цілими днями, місяцями, а навіть роками носимо в своїм серці образу, жаль. І то є великою перешкодою для наших стосунків з Богом.

Перебільшення заборони часом дуже разить в чернечих згромадженнях, коли монахи, боячись торкнутися гріха, дивляться тільки собі під ноги. Але лікар, щоби вилікувати хворобу, рану, повинен торкнутися її, навіть часом заглибитися в рану, щоби тільки самому не заразитися. Лікар потрібний хворому, а не здоровому. Так само і з особами, посвяченими Богові. Не тікати від грішного світу, а йти в той світ, ходити по грішній землі, торкати її, зустрічатися з грішними людьми, рятувати їх. Жити в цьому світі, але бути не з цього світу.

Божі слова: "Бо помрете", які людина тоді, напевно, мало розуміла, тепер починає розуміти як прокляття, як вираз Божої ненависті, тиранії. Бог з кохаючого батька перетворюється в злого тирана.

Але Єва, незважаючи на сумнів, пробує захищати Бога. Бог добрий, тільки з одного дерева не дозволяє їсти, але в саду є багато дерев з їстівними плодами, отож цього обмеження ми не відчуваємо. Хоч сама вже вважає Бога злим, але перед дияволом пробує Його показати як доброго. Як часто люди, коли чують чи бачать, що в Церкві чи в якійсь спільноті не все гаразд, питають нас, а ми пробуємо захищати Церкву, відповідаючи, що це не правда, що все ідеально, все O'key, перебільшуючи, щоби когось не згіршити.

Але Богові не потрібна наша оборона, не потрібні адвокати. Ми повинні захищати не Бога, а себе самих, захищати перед падіннями, неправдами, компромісами.

3) Бут. 3,4-5: " 4. І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете! 5. Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро і зло".

"і ви станете, як Бог, що знає добро і зло". Цікаво, що в латинському, англійському і французькому перекладах написано: "станете як божки", не як Бог, а як божки.

Бут. 3,6.:" Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував".

"і приманювало, щоб усе знати". "Не багатство знання, а внутрішнє розуміння (відчування) та насолода (смакування) задовольняє й насичує душу", - пише св. Ігнатій в /2 ДВ/.

В наших контактах з Богом саме тільки інтелектуальне пізнання діє як отрута. Отрута може бути ліками тільки тоді, коли ми її приймаємо в малих дозах. Люди, обізнані в релігійних справах, отримують велику дозу інформації, інтелектуального знання. Призвичаєні звертати увагу тільки на те, що збагачує інтелект, тішаться якоюсь новою книжкою про Бога і духовність. Люблять нові думки, способи молитви. Прочитують всі книжки про християнські та індуські системи медитації, все знають, але самі не моляться, не роздумують. "Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці" (Лк. 2,19). Зберігала в серці, а не в мозку.

Коли людина входить в логіку спокуси, то у всі сфери її особи проникають прагнення, пристрасті. Ще не скоштувавши плід Єва вже відчуває, що обіцянка диявола правдива, в неї вже відкриваються очі. Овоч стає "добрим для поживи й гарним для очей". Вона тільки не усвідомлює, що стає не "як Бог", а як "божки". Її очі бачать нове світло, яке перед тим не бачила, просвічення. Але це просвічення насправді є великим засліпленням, як в темряві світло фар машини, що раптово сліпить нас, а не розсвітлює дорогу. Щоби побачити дорогу, напрямок куди йти, мусимо відвернутися від світла, закрити очі, почекати, доки машина не проїде. Лише тоді зможемо орієнтуватися в просторі. Єва пішла на світло фар і потрапила під колеса машини. Пішла на невластиве світло. Не знала того, що в ігнатіанській духовності називається розпізнаванням духів, які діють на розум, душу і серце людини.

Але Боже світло, Боже слово - то щось, що треба сприймати серцем, жити тим, смакувати, ввійти в простір Божого слова, заповідей, обмежень, заборон з відкритою душею, сприймати це як дар Божої любові, а не як обмеження. Просімо в Бога ласку не інтелектуального розуміння його таємниць, а розуміння біблійного, внутрішнього, розуміння серцем.