ѕ–ќЅ”ƒ∆≈ЌЌя


Go to content

1

–еколекц≥њ > ≤ тиждень

1.Ѕќ∆≈ —Ћќ¬ќ (1)


1. ћолитва. ¬ступна молитва завжди така сама: "ѕросити √оспода Ѕога, щоб ус≥ моњ нам≥ри, р≥шенн¤ ≥ вчинки були скерован≥ на служ≥нн¤ ≥ прославу Ѕожоњ ¬елич≥"(46 ƒ¬).

2. ”¤вленн¤ м≥сц¤. ¬ V ст. до ’риста Їврейський народ повертаЇтьс¤ з перськоњ невол≥, повертаЇтьс¤ до знищеноњ батьк≥вщини, до руњн ™русалима, до руњн св¤тин≥ Їдиного правдивого Ѕога. ¬томлений недолею, в≥йнами, народ на вигнанн≥ врешт≥-решт прийшов до переконанн¤, що Їдино д≥йсний Ѕог - ягве. ∆одне Ѕоже —лово не впало намарне, ≥ все, що √осподь вир≥к, справдилос¤. ѕо в≥дбудов≥ мур≥в ™русалима народ з≥йшовс¤ слухати Ѕоже слово. ”¤в≥мо соб≥ цю картину.

ЌеЇм. 8,1б-2а,3-4а,5-6,7б-9,12б: "1. ...увесь народ, ¤к один чолов≥к, з≥бравс¤ на майдан≥, що перед ¬од¤ними вор≥тьми, ≥ сказали ≈зр≥ книжников≥ принести книгу закону ћойсе¤, що його дав √осподь ≤зрањлев≥. 2. ≤ прин≥с ≈зра св¤щеник закон до громади чолов≥к≥в, ж≥нок ≥ вс≥х, що могли розум≥ти... 3. ≥ читав його на майдан≥, що перед ¬од¤ними вор≥тьми, в≥д св≥танку до полудн¤, перед чолов≥ками, ж≥нками й тими, що могли розум≥ти; прихиливсь увесь народ вухами до книги закону. 4.  нижник же ≈зра сто¤в на дерев'¤ному помост≥, зробленому дл¤ того... 5. ¬≥дкрив ≈зра книгу перед очима всього народу, бо в≥н був вище в≥д усього народу; а ¤к в≥н в≥дкрив њњ, ввесь народ п≥дв≥вс¤. 6. ≤ хвалу воздав ≈зра √осподев≥, великому Ѕогов≥, а ввесь народ в≥дпов≥в: "јм≥нь, ам≥нь", зн¤вши руки вгору, й вклонивс¤, впавши перед √осподом обличч¤м до земл≥. 7. ...лев≥ти тлумачили народов≥ закон, тим часом ¤к народ сто¤в на своЇму м≥сц≥. 8. ¬они читали книгу закону Ѕожого виразно та викладали значенн¤, щоб читане було зрозум≥лим. 9. “од≥ начальник ЌеЇм≥¤, св¤щеник та ≈зра й лев≥ти, що вчили народ, сказали до свого народу: "÷ей день - св¤тий √осподев≥, Ѕогов≥ нашому; не сумуйте й не плачте!" - бо ввесь народ плакав, слухаючи слова закону. 12. ...бо зрозум≥ли слова, ¤к≥ њм ви¤снено".

3. ѕросити в Ѕога благодать вм≥ти слухати Ѕоже слово, почути його. ѕросити благодать розум≥нн¤ Ѕожого слова серцем - розум≥нн¤, про¤вом ¤кого будуть сльози, щир≥ сльози.


1) ¬ ≥стор≥њ —тарого «ав≥ту слово не було —ловом ¬т≥леним, а просто словом; словом, ¤ке сходить з вершин, ≥, що найважлив≥ше, - словом, ¤ке впроваджуЇ њх в рух. ƒл¤ них те слово не було богословською доктриною, ¤ку сл≥д досл≥джувати ф≥лософським розумом, а словом-под≥Їю, живим словом, що д≥Ї в час≥ ≥ простор≥, ≥ достосовуЇтьс¤ до матер≥альних ≥ культурних умов конкретного народу чи нав≥ть конкретноњ особи. Ќа пустел≥ юдењ були народом слуханн¤, а не баченн¤, спогл¤данн¤. ≤ ¤кщо бачили чуда, надзвичайн≥ знаки, в≥дчувальн≥ органом зору, то т≥льки тод≥, коли њх "слух" псувс¤, ≥ видим≥ знаки були потр≥бн≥ дл¤ оздоровленн¤ "слуху", були потр≥бн≥ щоб пригадати њм, що слово, ¤ке до них сходить, Ї словом сильним ≥ могутн≥м.

« часу, коли "—лово стало т≥лом, ≥ оселилос¤ м≥ж нами..."(≤в. 1,14), стало видимим словом, ув≥йшло в грецьку культуру ≥ стало словом не т≥льки ≤зрањл¤, а всього людства, то ситуац≥¤ радикально зм≥нилас¤. √реки були народом спогл¤данн¤, а не слуханн¤, народом, замилуваним в арх≥тектуру ≥ в субтельн≥ ≥нтелектуальн≥ роздумуванн¤. Ќевидиме слово, не п≥дтверджене д≥Їю на органи зору ≥ дотику, не п≥дтверджене мудрими ф≥лософськими доказами, було дл¤ них т≥льки порожн≥м звуком.

ћи належимо до територ≥њ впливу грецькоњ культури ≥ маЇмо так≥ сам≥ проблеми з≥ "слуханн¤м" Ѕожого слова, особливо в наш час, час тотального галасу. « ус≥х стор≥н нас атакуЇ слово: писане слово з газет, журнал≥в, аф≥ш; мовлене слово кидаЇтьс¤ на нас з рад≥оприймач≥в, магн≥тофон≥в, телев≥зор≥в. Ѕезм≥р порожн≥х сл≥в з художн≥х ф≥льм≥в чи уст пол≥тик≥в тратить св≥й сенс, стаЇ дл¤ нас безсенсовним, хаотичним рухом молекул пов≥тр¤.

¬ кращому випадку мовлене слово Ї дл¤ нас т≥льки ≥нформац≥Їю, ¤ка записуЇтьс¤ в кл≥тини пам'¤т≥ мозку, поширюЇ наше знанн¤, ≥нтелект, хот≥в би сказати розум, але тут де¤к≥ застереженн¤. ћи сам≥ окреслили, що таке розум, окреслили по-людському, ≥ окреслили себе самих ¤к ≥стоти розумн≥. «верн≥мось до —в. ѕисьма.

2) ¬ ћт.19,11,12, говор¤чи про д≥воцтво, ≤сус так говорить: "Ќе вс≥ це слово розум≥ють...". "...’то може збагнути, нехай збагне". ¬ переклад≥ ќг≥Їнка зам≥сть розум≥ти, збагнути ужито терм≥н вм≥стити. ќтож розум≥ти, збагнути або вм≥стити Ѕоже слово. “ерм≥н вм≥стити можна зрозум≥ти подв≥йно: вм≥стити ¤к живе слово, ¤ке буде мучити людину, не давати њй спокою, торкне њњ сов≥сть, душу, розум, впровадить в ф≥зичний рух: "¬ийди з земл≥ твоЇњ, з твоЇњ р≥дн≥, ≥ з дому батька твого в край, що його ¤ тоб≥ покажу"(Ѕт.12,1). –еколекц≥њ - це своЇр≥дний вих≥д з≥ звичноњ обстановки, в ¤к≥й людина знаходитьс¤, в ≥ншу землю - в духовному план≥: землю, ¤ку показуЇ Ѕог. ¬ одному з англ≥йських переклад≥в ћт.19,12 звучить так: "...в≥зьм≥ть це слово ви, чињ серц¤ достатньо велик≥ дл¤ цього".

“ерм≥н вм≥стити можна розум≥ти ще ≥накше: вм≥стити ¤к нову книжку на полиц≥ чи ≥нформац≥ю на магн≥тофонн≥й касет≥ ≥ забути про це, отож слово статичне, нерухоме, мертве. ¬ ≥ншому англ≥йському переклад≥ зам≥сть розум≥ти Ї сприймати, що можна також в≥дчитати ¤к толерувати. ÷ей терм≥н дуже добре в≥дпов≥даЇ зах≥дн≥й ментальност≥ - все толерувати ≥ на все бути байдужим.

3) ¬ грецькому ориг≥нал≥ стоњть терм≥н horeo - йти (згадаймо: хореограф≥¤). ќтож в досл≥вному переклад≥ з грецького ориг≥налу вищезгадан≥ цитати з ™вангел≥¤ будуть звучати так: "...не вс≥ йдуть за тим словом...", "...хто може йти, нехай ≥де..."

¬ход¤чи глибше в сем≥тську культуру ми можемо парафразувати думку ≤суса на нашу мову так: зрозум≥ти д≥воцтво може т≥льки той, хто став на шл¤х д≥воцтва; зрозум≥ти духовн≥ реч≥ може т≥льки той, хто ними живе, хто њх зазнаЇ, досв≥дчуЇ, переживаЇ. –озум≥ти по-б≥бл≥йному означаЇ жити тими речами, смакувати њх, ≥ стосуЇтьс¤ не розуму, а серц¤.

ќтож слово —в. ѕисьма - динам≥чне, живе, ¤ке входить в людину ¤к сила, котра њњ порушуЇ.  оли в буденному житт≥ говоримо про слуханн¤ людиною ¤коњсь ≥нформац≥њ, то маЇмо на думц≥ статичне слово; коли говоримо, що дитина Ї послушна, слухаЇ своњх батьк≥в, то маЇмо на думц≥ динам≥чне слово - дитина не т≥льки слухаЇ, не т≥льки чуЇ своњх батьк≥в, а вислуховуЇ њх, Ї њм послушна, живе зг≥дно з њх словами.

—лово в б≥бл≥йному розум≥нн≥ - це слово, ¤ке попадаЇ не т≥льки в розум, але ≥ в серце, перем≥нюЇ людину, змушуЇ њњ зм≥нити своЇ житт¤. "¬ийди... з дому батька твого..."(Ѕт. 12,1) - це слово, сприйн¤те в грецьк≥й культур≥, на людину би зовс≥м не под≥¤ло, застр¤ло би в ум≥, зустр≥лос¤ би з людським словом-м≥ркуванн¤м ≥ було би переможене людським мисленн¤м. ¬ сем≥тськ≥й культур≥ воно попало в серце јвраама, стало потужною силою, що формувала ментальн≥сть ≥ дух вибраного народу. јвраам прийн¤в це слово до серц¤, не ф≥лософствуючи над ним. ѕостава дитини, постава безмежного дов≥р'¤. "’оди до мене" - говорить мама, ≥ дитина не думаЇ про ф≥зичну можлив≥сть чи неможлив≥сть цього, а дов≥рливо прост¤гаЇ ручен¤та ≥ крокуЇ до мамус≥. "...’то ÷арства Ѕожого не прийме ¤к дитина, той не вв≥йде до нього" (Ћк. 18,17, пор. ћк. 10,15). ѕостава јвраама впровадила його ≥ п≥зн≥ше ввесь ≤зрањль в рух до ќб≥ц¤ноњ «емл≥, до ÷арства Ѕожого. “аку поставу повинен мати христи¤нин, поставу дитини, поставу абсолютноњ вбогост≥, безсилл¤, слабост≥, п≥дданн¤ себе Ѕогов≥.

“≥льки при так≥й постав≥ Ѕоже слово почне в нас д≥¤ти, ≥ чим б≥льше людина стаЇ послушна тому слову, то тим б≥льше воно набираЇ форму, матер≥ал≥зуЇтьс¤, стаЇ виразн≥шим в њњ житт≥, стаЇ вогненним стовпом, що провадить по пустел≥, чи ¬≥флеЇмською з≥ркою, що веде до ≤суса, аж поки вк≥нц≥ повн≥стю не вт≥литьс¤ в людину, ¤ка почне волати: "∆иву вже не ¤, а живе ’ристос у мен≥" (√ал. 2,20).


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Hosted by uCoz