Реколекції > І тиждень
6. МОЇ ГРІХИ (1)
1. Молитва
2. Уявлення місця. Єврейський народ нарікає на пустелі.
Чис. 21,4-9: "4. І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі, 5. і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: "Для чого вивели ви нас із Єгипту, - щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!" 6. Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу. 7. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: "Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк." І Мойсей помолився за народ. 8. Господь же мовив до Мойсея: "Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий." 9. І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий".
3. Просити про велику і глибоку скорботу душі і про сльози з приводу моїх гріхів.
1) Історія єврейського народу - то історія непослуху і боротьби з Богом. Починаючи від Авраама і кінчаючи вищеописаними подіями Книги Чисел а також всією подальшою історією вибраного народу жодний пророк, жодний Божий обранець не міг до кінця зрозуміти Бога, не міг до кінця зрозуміти своє покликання, свою місію і Божу волю в своєму житті. Пророки по-різному реагували на Божу волю: Йона відверто спротивився Богові і Бог силою змусив його виконувати Свою волю. Яків боровся з Богом. Ілля виконував Божу волю, але в певному моменті злякався і втік. Авраам був послушним Богові, але не до кінця: пробував сам щось комбінувати, як би помагати Богові - народження Ізмаїла від невільниці, пізніше по народженні Ісаака починає його абсолютизувати, покладає свої надії лише в ньому. Бог тяжко досвідчує Авраама: спочатку мусить вигнати Ізмаїла, потім принести в жертву Ісаака. Мойсей послушний Богові, але той послух переважно сліпий, полягає на дослівному виконанні Божих слів. Мойсей вкінці також засумнівається і не ввійде до Обіцяної Землі.
І в цьому немає нічого дивного. Людина є істотою обмеженою, до того ж зіпсутою первородним гріхом, і ніколи до кінця не зрозуміє безконечного Бога і Його волю в своєму житті. Не зрозуміє, незважаючи на всі Божі дари і ласки.
2) Св. Ігнатій в 56-му пункті ДВ пише: "Пригадати собі гріхи цілого свого життя, аналізуючи їх рік за роком або період за періодом. У цьому допоможуть три речі:
перша: проникнути поглядом місце і дім, де проживав;
друга: проаналізувати розмови, які вів з іншими;
третя: проаналізувати заняття, обов'язки і працю, яку виконував".
В приписах до італійського видання ДВ читаємо: "Але це не іспит совісті, який робиться для сповіді. Радимо не входити в подробиці, а розглядати наші гріхи блоками, згадуючи місця, в яких були вчинені, людей, яких скривдили, і обов'язки, які ми занедбали, ділячи наше життя на періоди (дитинство, підлітковість, юність і т. д...)" (I. di Loyola, Esercizi spirituali, Roma 1984).
Перше: уважно проникнути поглядом місце і дім, де проживав. Згадайте якийсь фільм, який ви оглядали давно, який вам дуже сподобався, чимось вас вразив і який ви часто згадуєте; фільм, який мимовільно, без вашої згоди, сам постає перед очима. Постарайтеся тепер звернути увагу тільки на самі місця, показані в фільмі: чи то буде красива, екзотична природа - ліс, море, гори, пустеля, чи сучасне місто, чи конкретний будинок, кімната.
Коли ви уважно придивитеся, приглянетеся до своїх споминів, то зауважите, що в вашій уяві систематично постають ті самі місця, місця, які найкраще закарбувалися в пам'яті і залишили в душі емоційний слід.
Тепер слід заглибитися в своє життя, в своє минуле, уважно переглядаючи його. Спочатку дитинство: батьківський дім, кімната, подвір'я, вулиця, рідне місто. Звертайте увагу на ті місця, які найглибше ввійшли в пам'ять. Постарайтеся також ввійти у свої почуття, відчути які почуття будяться в серці при споминах цих місць - чи то будуть почуття радісні, приємні, чи навпаки - почуття болю, кривди. Далі шкільні роки. Згадуючи школу ви зауважите, що в пам'яті постає насамперед не вся школа, а якийсь один кабінет, кабінет фізики, історії, літератури, кабінет, який ви любили найбільше. І так з усім подальшим життям аж до сьогоднішнього дня.
Друге і третє: проаналізувати розмови, які вів з іншими, заняття, обов'язки і працю, яку виконував. Друга і третя вказівки аналогічні до першої. Спочатку згадайте фільм, акторів, героїв фільму, потім їх вчинки. Після цього переходьте до свого життя. Ми в наших споминах про минуле охоче звертаємо увагу на радісні, світлі події нашого життя, на людей, яких любили і яким завдячуємо багато добра в нашому житті. А коли наша пам'ять торкається подій сумних, які викликають біль серця, то прагнемо якнайшвидше позбутися цих споминів, утікаємо від них, прагнемо їх забути, спихаємо їх на саме дно нашої пам'яті, нашої свідомості. Хочемо забути обличчя людей, які нас скривдили, яких вважаємо своїми ворогами. Але ці спомини систематично до нас повертаються, кусають нас і ми терпимо.
В реколекціях постарайтеся не втікати від таких болючих споминів, а навпаки - ввійти в них усією своєю свідомістю, пам'яттю, серцем, почуттями.
3) Але перегляд свого життя - це не тільки рефлексія, це молитва. Просіть Бога, щоби Він товаришував вашим споминам, щоби просвічував мозок, серце; щоби дав вам ласку побачити своє життя таким, як Він його бачить. І в цьому поможе Св. Письмо. Старайтеся події і періоди свого життя порівняти з Біблією, з життям біблійних персонажів і з історією єврейського народу. Старайтеся знайти щось спільне. Ізраїльський народ кочує по степах, долинах - це моє безтурботне дитинство. Євреї, шукаючи хліба, переселяються до Єгипту, в єгипетську неволю - це моя рання юність, прагну легкого життя, втікаю від праці, від зусилля, захоплююся сучасною музикою, дискотеками, веселим товариством; Бога, якщо Він займав якесь місце в моєму житті, відпихаю в сторону. Євреї терплять в неволі, єгипетський гніт наповнює чашу терпіння по вінця - я починаю втрачати сенс свого життя, довкола бачу все в чорних кольорах, усі люди, навіть найближчі, стають моїми ворогами, мене вже ніщо не тішить. Відчуваю, що в моєму житті щось мусить радикально змінитися, бо в іншому випадку я скочуся на саме дно. Вихід євреїв з Єгипту, перехід через Червоне море, радість свободи - Бог входить в моє життя, роблю велике зусилля розуму, зусилля серця, змінюю спосіб життя, зазнаю радість віри, радість молитви. Єврейський народ блукає по пустелі, початкова ейфорія віри минає, народ знову незадоволений. Бог робить чуда, дає їм воду, манну з неба, перепелиць. Але їм цього замало. Вимагають від Бога більших чуд, нарікають. Бог посилає на них гадюк, які їх кусають. - Моя радість віри минає. Життя вірою, життя Богом є нелегке, вимагає від людини систематичної праці, систематичного зусилля, систематичної молитви. Щоби ввійти до Обіцяної Землі євреї повинні були на пустелі очиститися, цілком змінити свій світогляд, свій спосіб мислення, повинні були стати народом, повністю відданим Богові. Наше життя - це наша пустеля. Тут нас постійно кусають гадюки наших гріхів, наших обмежень. На пустелі завжди є якісь оази, якісь місця, де можна сховатися від пекучого сонця, від сухого вітру, де можна знайти воду і їжу. І ми завжди маємо спокуси зійти з дороги, затриматися в таких місцях, залишитися в них назавжди. "Краще горобець в руці, ніж журавель в небі", - говорить наше прислів'я. Як євреї на пустелі були короткозорі, обмежені часом і простором, так і ми в нашому житті дуже обмежені, і коли натрапляємо на оазу, на те, що приносить нам радість і спокій, то легко входимо до оази, входимо, щоб відпочити, набрати сил, але залишити оазу, вийти з неї і рушити далі в важку мандрівку нам не хочеться, прагнемо затриматися в ній якнайдовше, і часом залишаємося усе життя, приймаючи ілюзії за дійсність, позірне щастя за справжнє. В цій медитації просіть Бога, щоби дав вам ласку побачити своє життя Його очима, очима Бога, у світлі Біблії, просіть ласку зрозуміти свої гріхи, свої ілюзії, свої оази, які перешкоджають іти до Обіцяної Землі, перешкоджають бути "народом у дорозі", стають на шляху пастками, в які ми несвідомо потрапляємо.
Євреї, щоби врятуватися, повинні були звернути свої очі на мідяного змія. Так само і ми повинні відірватися від наших прагнень, від наших ілюзій, і очі сердець звернути на Бога, Бога розп'ятого, і Він завжди буде нашим дороговказом, завжди виведе нас на правильну дорогу. "Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе" (Йо. 12,32).