ПРОБУДЖЕННЯ


Go to content

12

Реколекції > IV тиждень

12. ЛЮБОВ 3


Ця медитація є продовженням попередньої.

Лк. 7,36-50: "36. Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38. і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39. Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40. Тоді Ісус заговорив до нього: "Cимоне, маю тобі щось сказати". Той відповів: "Кажи, Учителю". 41. "Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?" 43. Озвавсь Cимон і каже: "Гадаю, той, якому подарував більше". Ісус сказав до нього: "Ти судив добре". 44. І, обернувшись до жінки, промовив до Cимона: "Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить". 48. Потім сказав до жінки: "Прощаються тобі гріхи". 49. І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: "Хто це такий, що й гріхи відпускає?" 50. До жінки ж він промовив: "Віра твоя спасла тебе; іди в мирі".

Пригляньмося розмові Ісуса з Cимоном. Ісус не покликується на свій авторитет, на свою місію, на свою Божу мудрість. Не говорить до Cимона: "Cимоне, я знаю всі твої думки, знаю, що ти думаєш про цю жінку, знаю, що ти думаєш про мене. Cимоне, я набагато мудріший від тебе, бачу тебе наскрізь, бачу твою душу, рівень твоєї духовності. Я також бачу її наскрізь, бачу її серце, біль, терпіння. Повір мені, Cимоне, що якщо порівнювати тебе з нею, твою побожність з її побожністю, твою вартість в очах Бога з її вартістю, то я своїм Божественним авторитетом і мудрістю ставлю їй з духовності п'ятірку; а ти, якщо будеш сидіти тихо, не бунтуватися, то витягнеш на трійку. Отож, вона краща від тебе". Ісус пристосовується до Cимона, до його способу мислення, оцінювання, до його шкали вартостей. На простому прикладі хоче показати Cимонові, що грішник може любити Бога більше, ніж праведник. Якщо грішник усвідомлює свої гріхи, свою провину перед Богом, якщо розуміє, що заслуговує на кару, то, коли Бог йому прощає, то тішиться з цього незаслуженого дару, дякує Богові, любить Його. Людина, яка не грішить, яка виконує Божі Заповіді, не почувається винною, Божі ласки сприймає не як дар, а як нагороду, на яку заслужила, як те, що їй належить, на що тяжко запрацювала. Отож Богові не має за що дякувати, не має за що Бога любити, бо сама доробилася тих ласк.

Ісус не захищає грішницю, не перечить Cимонові. Так, вона грішна, вчинила багато зла. Але чи ти, Cимоне, насправді не маєш гріхів, чи ти насправді добрий єврей, добрий фарисей? Чи ти виконуєш всі приписи Права, як тебе вчили змалку? Східні народи відомі своєю гостинністю. Згадаймо, як важливо було для Авраама, щоби подорожні не обминули його дому, щоби спочили, а він щоби міг виказатися своєю гостинністю, обмити їх, напоїти, нагодувати. Відмова подорожніх була би для Авраама великою образою. Подібне діялося і в часи Ісуса. Створився вже цілий ритуал приймати гостей: їм мили ноги, тіло, втомлене довгим подорожуванням, розтирали оливою, господар виходив, цілував гостя в лице і обкаджував його пахучим кадилом, запрошуючи до господи. Ми живемо в цілком іншій культурі, в іншому способі мислення, і ці знаки семітської гостинності нам нічого не говорять. В часи Ісуса люди ходили в сандалях без шкарпеток, і миття ніг перед входом до будинку було елементарною нормою гігієни. Але в нашому обряді з семітської ментальності щось збереглося. На початку Служби Божої священик відчиняє святі двері іконостасу, ніби двері свого будинку, і обкаджує ікони, запрошуючи святих до участі в Божественній Літургії, потім обкаджує вірних, запрошуючи їх ввійти до дому Отця небесного і прийняти участь в його Трапезі. Олива збереглася на литіях в наших урочистих Вечірнях. Поцілунок миру зберігся в Літургії, але вірні цілують себе взаємно в лице тільки в Службах Божих неокатехуменальних спільнот.

Отож, для єврея, а тим більше для фарисея, гостинність була чимось святим, а недотримання приписів гостинності вважалося великим занедбанням, великим гріхом. І Ісус, для того, щоб відвернути увагу Симона від грішниці, і скерувати на його власні вади, щоб відкрити йому третю частину його особи, торкає в Cимоні його найболючіше місце. Бо як для неї великим гріхом є перелюб, так для Симона великим гріхом є занедбання обов'язків гостинності. Почути такі слова, та ще в присутності інших людей, для Cимона було великим соромом, великим упокоренням. В цьому випадку Божа педагогіка була дуже дошкульна, дуже болюча.

Але добрий лікар ставить правильний діагноз і проводить правильний курс лікування, і коли бачить, що самі лікарства і дієта пацієнту не допоможуть, а потрібне хірургічне втручання, то без зволікання кладе пацієнта на стіл і оперує, що для пацієнта не є великою приємністю. Отож, в проповідуванні Божого Слова і праці для ближнього Господня служебниця повинна бути розторопною, одним пацієнтам виписувати пігулки, а інших оперувати.

Провівши шокову терапію, Ісус тепер скеровує увагу Симона на грішницю. "І, обернувшись до жінки, промовив до Cимона: "Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги". Ісус показує Симонові добрі сторони цієї жінки. "Вона зробила те, що ти занедбав; зробила те, що ти мав зробити, зробила це за тебе. Врятувала твій гонор. Ти повинен бути їй вдячним за це, а не ненавидіти її". Ісус показує присутнім правдивий стан душі цієї жінки, показує свою Божу владу, показує Боже милосердя і безмежну Божу любов: "...прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить". Потім сказав до жінки: "Прощаються тобі гріхи. Віра твоя спасла тебе; іди в мирі".

"Як блудниця приходжу до тебе, щоб одержати прощення. Замість мира приношу тобі сльози серця, щоб, як її, ущедрив ти мене, Cпасе, і подав прощення гріхів, та щоб, як вона, і душа моя кликала до Тебе: Очисти мене від бруду моїх учинків!" (Молитвослов, стр. 395).

"Сльози дай мені, Боже, як колись жінці грішниці, і сподоби мене обмити твої ноги, які визволили мене від обманного шляху, щоб приносити тобі, як запашне миро, життя чисте, проведене у покаянні, щоб і мені почути жаданий твій голос: Віра твоя спасла тебе, іди в мирі" (Молитвослов, стр. 397).

Коли говорять почуття -
Уста мовчать, мов камінь.
Як з серця вийде каяття,
То Бог докінчить: "Амінь!
Іди і більше не гріши," -
Чи є ще щось простіше:
Іди і жити починай,
І дихати вільніше.
І Магдалиночка потре
Від здивування гулю,
А "справедливі" проковтнуть
Іще одну пілюлю.
Ніхто тоді не зрозумів
Розмову між серцями,
Як у її душі горів
Вогонь між реп'яхами:
Вогонь небесний - Божий дар,
І грішниця згоріла,
А як закінчився пожар -
Душа вже була біла.
Ніхто тоді не зрозумів
Дар Божої любові,
Як Бог за блудницю віддав
Останню краплю крові.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Hosted by uCoz