ПРОБУДЖЕННЯ

7. ДВА ПРАПОРИ

[135-146]: ВСТУП ДО РОЗВАЖАННЯ ПРО СТАНИ ЖИТТЯ

Ми вже розважали приклад Христа нашого Господа, який був слухняний своїм батькам, а саме - приклад першого стану життя, що полягає у дотриманні заповідей. Ми розважали також і приклад другого стану, тобто євангельської досконалості; він показав нам цей приклад у Храмі, коли, залишивши прибраного батька і тілесну Матір, у виключно чистий спосіб віддався служінню Предвічному Отцеві. Тому зараз почнемо контемплювати Його життя, вивчати і просити про пізнання, в якому виді або стані життя захоче Його Божий Маєстат використати нас для свого служіння. І тому, як впровадження до цього, побачимо в найближчій вправі намір Христа, і навпаки, намір ворога людської природи, а також спосіб приготування до досягнення досконалості в стані або виді життя, який Господь Бог дозволить нам вибрати.

Розважання про два прапори: один Христовий, найвищого владики і нашого Господа, другий - Люцифера, смертельного ворога людської природи.

Введення 1. Історія. Тут усвідомити собі, як Христос закликає і хоче мати всіх під Своїм прапором; а Люцифер, навпаки, під своїм.

Введення 2. Уявити собі місце, наче воно знаходиться перед очима. Уявити велике поле, всю околицю Єрусалима, де найвищим провідником добрих є Христос, наш Господь. Інше поле, знаходиться в околицях вавилона, де ватажком недругів є Люцифер.

Введення. Просити про те, що я хочу, - про пізнання підступності злого ватажка, і про допомогу, щоб я міг його остерегтися; далі просити про пізнання справжнього життя, яке вказує нам найвищий і справжній владика - Ісус Христос, і про благодать, наслідувати Його.

Пункт1. Уявити собі ватажка всіх ворогів на великому вавилонському полі, що сидить немов на престолі з вогню і диму, страшний його вигляд, що викликає жах.

Пункт 2. Розважити, як скликає він незліченну кількість злих духів і як розсилає їх - одних до цього міста, других - до іншого, і так їх розсіює по цілому світі, не минаючи жодної місцевості, жодної місцини, жодного стану людей, жодної окремої особи.

Пункт 3. Обдумати слова, якими звертається до них, і як їм нагадує, щоби накидали на людей сітки й ланцюги; а, насамперед, повинні їх спокушати пожадливістю до багатства, як це звичайно і переважно діється, щоб тим легше дійшли до марної світської слави і до почестей, а потім до безмірної гордості. Таким чином, перший ступінь спокуси - це багатство; другий - почесті; третій - гордість. Через ці три ступені веде Люцифер до всіх інших злочинів.

А тепер на противагу треба собі уявити найвищого і справжнього владику, яким є Христос, наш Господь.

Пункт 1. Розважити, як Господь наш, Ісус Христос, стає на великому полі в околиці Єрусалима, на скромному місці, прекрасному, приємному.

Пункт 2. Розважити, як Господь усього світу вибирає стільки осіб - апостолів, учнів тощо, розсилає їх по цілому світу, розсіваючи через них свою святу науку серед людей усіх станів і всіх суспільних становищ.

Пункт 3. Розважити проповідь, яку Христос, наш Господь, скеровує до всіх своїх слуг і друзів, яких посилає у такий похід, радячи їм, щоби прагнули всім допомагати, закликаючи їх, насамперед, до найвищої духовної вбогості, а якщо б це сподобалося Божому Маєстатові і він хотів би їх вибрати, то також і до вбогості зовнішньої. По-друге, до прагнення зневаг і погорди, бо з тих двох речей виникає покора. І так, три ступені: перший - убогість на противагу багатству; другий - знаевага і погорда на противагу почестей світу; третій - покора на противагу гордині. Нехай таким чином через ці три ступені Христові слуги провадять людей до всіх інших чеснот.

Медитація про два прапори є продовженням медитації про заклик Небесного Царя. Перший великий вибір, який людина робить, це вибір між правдивим добром і уявним, яке людині видається правдивим, життям в Церкві або поза нею. Цей вибір ви зробили ще перед вступленням в монастир. Але вибір християнського життя ще не позбавляє людину можливості чинити гріх. На цій дорозі людина мусить постійно робити вибір. ваш другий великий вибір - це вступлення до Згромадження Сестер Служебниць, це вибір життя євангельськими радами, отож тісніше прилучення до Церкви і до Бога.

Лк. 18,18-23: "18. Один знатний спитав Ісуса: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?"19. А Ісус озвавсь до нього: "Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. 20. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір." 21. Той же відповів: "все це я зберіг змалку." 22. Почувши те Ісус, сказав до нього: "Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною." 23. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий". Перший вибір юнак зробив, натомість неспромігся зробити другий. Учні Ісуса зробили другий вибір і пішли за ним. Але цей вибір не зробив їх святими автоматично.

Мт. 20, 20-28: "20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. 21. Той же сказав їй: "Чого бажаєш?" відповіла йому: "Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві - один праворуч, другий ліворуч тебе." 22. У відповідь Ісус мовив: "Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?" Сказали йому: "Спроможні." 23. Промовив до них: "Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, - не моє це давати, лише - кому мій Отець приготував." 24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. 25. Ісус же, закликавши їх, сказав: "ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. 26. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. 27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. 28. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох."

Людина по своїй природі прагне видаватися більшою, ніж є; воліє бути першою, ніж останньою, хоче, щоб їй служили, ніж самій служити. Євангельські ради не позбавляють нас гордощів, нелегко схилити голову і слухати. І тому не всі на цій дорозі шукають волі Бога, отож, або сходять з цієї дороги, або ледво плетуться. Зробивши цей вибір раз, мусимо його постійно робити. Більшість наших молитов не вислухана тому, що не розуміємо, чого просимо. Отож, дякуймо Богові також і за наші невислухані молитви.

З великим упрощенням і юмором можна сказати, що сини Зеведеєві зрозуміли слова Ісуса більш-менш так: "Якщо поставите мені могорич, то будете першими". Шлях до зрозуміння слів Учителя буде нелегкий, але вкінці Іван і Яків будуть пити чашу Ісуса.

Тепер поміркуй над своїм життям. вступлення в монастир. Якими мотивами ти керувалася? Ти мала тоді ще незрілі, майже дитячі уявлення про чернече життя. Напевно, найбільші труднощі бачила в житті целібатом. Про внутрішні терпіння і труднощі майже не думала. Коли вперше одягнула габіт, то відчула, що на голову вища від інших людей. Тепер габіт є для тебе хрестом, випробуванням. На вулиці наражаєшся на насмішки, а часом і прокльони людей. Часом хочеш скинути габіт, щоб спокійно пройти по вулиці, не наражаючись на цікаві і колючі погляди. Твій габіт - то твій Христовий прапор, уніформа приналежності до Божого війська. Це також видимий знак для світу, що існують вищі вартості і люди, які живуть тими вартостями. І твій габіт пробуджує в людях мислення над сенсом людського життя.

Згадай перший тиждень реколекцій, відчуття своєї грішності, тепер щиро з відкритим серцем увійди в свої мотиви життя євангельськими радами. Усвідом, що вони не були до кінця чистими. Але не лякайся цього усвідомлення. Це не означає, що ти не маєш правдивого покликання. Бог не міг тобі сказати просто в-вічі: "Хочу, щоб ти була монахинею", бо ти би Його не зрозуміла. Бог, як добрий педагог, використовував різні твої мотиви, прагнення, болі, рани, і поволі вів тебе до мети. в цих реколекціях ти повиння позбуватися цих сумнівів і очищати свої мотиви. Мусиш зрозуміти, що привів тебе сюди Бог, навіть якщо сама приймала рішення і не відчувала Бога в серці.

Св. Тереня на початку своєї автобіографії пише: "Перед тим як взяти перо я клякнула перед фігурою Марії і просила її керувати моєю рукою, щоби не написати жодного немилого Їй рядка. Потім відкрила Святе Євангеліє; мій погляд впав на на слова: "Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього" (Мк. 3,13). Ось правдива таємниця мого покликання, усього мого життя, а передовсім усіх таємниць упривілейовання моєї душі Ісусом... він не кличе тих, які цього гідні, але тих, яких сам хоче, або, як каже св. Павло: "Бо він каже Мойсеєві: "Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися." Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує" (Рм. 9, 15-16). І тому св. Ігнатій в кінцевій молитві медитації про два прапори заохочує нас молитися за наше покликання.

[147]: Кінцева розмова, молитва. Перша розмова звернена до Богородиці, щоб випросити мені у свого Сина і Господа благодать прийняти мене під свій прапор, спочатку в найвищій духовній убогості, а якби це сподобалося Божому Маєстатові і захотів би мене вибрати і прийняти, і в убогості зовнішній. По-друге, щоб випросила мені ласку зносити зневаги і кривди, щоб я міг Його в них краще наслідувати, щоб тільки міг їх витримати без чийогось гріха і з уподобанням Його Божого Маєстату. На закінчення помолитись "Богородице діво". друга розмова. Просити про те ж саме Сина, щоб випросив це для мене в Отця. Помолитись при цьому "душе Христова". Третя розмова. Просити про те саме Отця, щоб мені це уділив, і проказати "Отче наш".