ПРОБУДЖЕННЯ

Мт. 19, 16-22: "16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? 17 Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. 18 Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. 19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. 20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? 21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим (teleios), піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. 22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав".

Досконалий - гр. teleios: а. про вік, розвинутий, зрілий, дорослий; б. як вираз, запозичений з термінології містерійних релігій, втаємничений, освячений; в. у моральному значенні, досконалий. Цей термін має спільну основу з telos - завершення, ціль, і в древній грецькій філософії означав призначення людини. Отже, грецький термін teleios набагато ширший, ніж український переклад "досконалий", і означає не тільки моральні якості, а спрямування до остаточного призначення людини: коли хочеш у повноті реалізувати своє людське покликання, коли хочеш усвідомити суть людського існування тощо.

Досконалість, у даному випадку, це не завершеність, яка визначається як те, до чого не можна нічого додати, і від чого не можна нічого відняти (як окреслюють музику Моцарта). Досконалість - це не досягнення вершини моральності чи святості після виконання слів Ісуса: піди, продай добра свої та й убогим роздай. Досконалість - це спрямованість: іди вслід за Мною. Це початковий рух у правильному напрямку.

Юнак настроєний на зовнішню активність, на добрі діла у відношенні до ближнього, але не має бажання внутрішніх змін, і навіть не усвідомлює необхідність зміни способу мислення і світосприйняття. Якщо він послухає Ісуса, то зовнішнє виконання поради спричинить депресію, жаль і незадоволення. Він стане не кращим, а гіршим. Отже, спочатку необхідна внутрішня зміна - навернення, зміна ментальності і зміна шкали цінностей. Зовнішні дії повинні бути наслідком внутрішніх змін. Щось подібне відбувається і при звичайному духовному керівництві. Християнин, настроєний лише на зовнішню активність, буде запитувати: що йому робити в конкретній життєвій ситуації. А відповідь духівника буде сприймати так, як юнак слова Ісуса.

Повернімося до ієрархії потреб Маслоу. Юнак осягнув перший і другий рівень: потреби тіла та безпеки. Він прагне чогось більшого - вічного життя, тобто духовних цінностей. Але духовні цінності, тобто п'ятий рівень потреб, він ототожнює з третім і четвертим рівнем. Тобто, реально він прагне земних, а не небесних цінностей, хоча цього не усвідомлює. Він хоче переходити на наступні рівні, не втрачаючи попередніх, тобто, згідно з теорією Маслоу.

Але Ісус Христос говорить йому щось інше: попередні цінності ти повинен утратити, лише тоді будеш мати шанс перейти на п'ятий рівень. Отже, плавний перехід від земного до духовного нереальний - повинен бути стрибок.

Піди, продай добра свої - зробити це означає зробити цей стрибок, до чого юнак не готовий. Чи не це саме відбувається з нами - плутання земного і небесного.

Піди, продай добра свої - означає зміни свій спосіб мислення, свою шкалу цінностей радикально, а не лише частково. Духовне не може бути додатком до земного, а стояти на першому місці. В цій медитації просімо Бога, щоб ми глибше усвідомили все це в своєму житті.

Обгорта мене туга, болить голова.
Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
Де поділась моя чарівниця.

Молода моя муза, і горда, й смутна,
Жалібниця-порадниця тиха?
Я ж без неї тепера така самотн?
Серед сього безкрайого лиха.

Сеє лихо моє, мов туман восени.
Без краси-блискавиці, без грому,
Без раптового вихру буйної весни.
Що гуляє по гаю густому.

Навіть муза боїться вступити сюди,
В сей осінній туман небарвистий,
Кличе здалека: "Встань і за мною ходи
Тим шляхом, що сіяє сріблистий.

Кожна зірочка снігу нам буде в очах,
Наче справжняя зірка, зоріти,
Будуть зорі встилати розложистий шлях,
Наче шлях тріумфатора квіти.

Будуть сніжнії зорі таночки вести
З буйним вітром, мов коло дівоче,
Адже правда, моя вихованко, і ти
До зірок полинула б охоче?.."

Вабить, кличе далекая муза мене,
Мов гарячка наводить примари,
А навколо туман, наче море сумне...
Чом його не розвіють сі чари?
Леся Українка.